«Непотрібна війна» (по романі «Війна й мир»)

Колекція творів: "Непотрібна війна» (по романі "Війна й мир») ...Там нічого було битися Л. Толстой Життя й долі героїв роману Лева Миколайовича Товсто-Го "Війна й мир» найтіснішим образом пов'язані з історією Ріс-Ці. Очами діючих осіб роману ми бачимо огляди військ, військові ради, подвиги солдатів на полях боїв, чуємо розпорядження головнокомандуючих; бачимо поранені й убитих, борошна й страждання людей, перемоги й поразки У жовтні 1805 року Росія рушила свої полки на за-пад, на територію Австрії, щоб разом із союзниками виступити проти армії Наполеона. Описуючи події 1805-1807 років, Толстой показує, що народам ця виття-на була нав'язана. Російські солдати, перебуваючи вдалині від ро-дини, не розуміють мети цієї війни, не хочуть безглуздий-але класти свої життя. Огляд військ у Браунау показав пол-ное байдужність до майбутнього походу. Кутузов краще багатьох розуміє непотрібність цієї кампанії для Росії. Він бачить байдужість союзників у його армії, бажання Авс-Трии воювати чужими руками. Кутузов усіляко оберігає свої війська, затримує їхнє просування до границь Франції.

Це пояснюється не недовірою до військового мас-терству й героїзму росіян, а бажанням уберегти їх від біс-смисленной бойні. Коли ж бій виявився неизбеж-ним, те російські солдати показали свою повсякчасну готові-ность допомогти союзникам. Прийняти на себе головний удар. Чотирьохтисячний загін під командуванням Багратіона під селом Шенграбен стримував натиск ворога, "у вісім разів» переважаючою його чисельністю. Це дало возмож-ность просунутися основним силам. Чудеса героїзму поки-зало підрозділ офіцера Тимохіна. Воно не тільки не від-ступило, але завдало відповідного удару, що врятувало флангові частини армії.

Справжнім героєм Шенграбенского бою виявився мужній, рішучий, але скромний перед начальством капітан Тушин. Перебуваючи в центрі позиції, без прикриття, батарея капітана стріляла без перерви по ворогах. Не здригнулася команда капітана Тушина, коли по них стали бити з десяти знарядь. На прикладі таких скром-них героїв Товстої показав щирий патріотизм, заснований-ний на почутті боргу присязі й любові кродине. Вся безглуздість кампанії показана письменником при підготовці вищого генералітету до бою під Аустерли-Цем. Вони вважають, що Наполеон не готове до нього, боїться ре-шительного зіткнення із супротивником. Австрійський гені-рал Вейротер, читаючи свій план операції, говорить: "Перша колона марширує... Друга колона марширує...

Третя колона марширує...» Але на ділі ніякого "маршу» не ока-залось. Скориставшись туманом, непомітно підійшли фран-цузские війська. Виникла паніка, російські війська побігли назад. Як і припускав Кутузов, бій було програно Говорячи з Пьером про майбутній Бородінський бій, Андрій Болконский згадує причину поразки під Аус-Терлицем: "Бій виграє той, хто твердо вирішив його виграти. Отчого ми під Аустерлицем програли бій?.. Ми сказали собі дуже рано, що ми програли бій,- і програли.

А сказали ми це тому, що нам нічого було битися: скоріше хотілося піти з поля бою. " Проигра-Чи - ну так бігти!» Ми й побігли. Коли б до вечора ми не говорили цього, Бог знає,, що б було. А завтра ми цього не скажемо». Будучи пацифістом, Толстой все-таки бачить істотну різницю між двома кампаніями: 1805-1807 і 1812 років. На Бородінському полі вирішувалася доля Росії. Тут бажання врятувати себе, байдужості до происходящему в російських людей не було.

Тут, як сказано в Лермонтова, "і вмирати ми обіцяли, і клятву вірності стримали ми в Бородінський бій». У закордонному ж поході ситуація була інша