Образ Миколи Ростова в романі Толстого «Війна й мир»

Колекція творів: Образ Миколи Ростова в романі Л. Н. Толстого "Війна й мир» Роман Л. Н. Толстого "Війна й мир» - один із самих густонаселених романів, відомих світовій літературі. Кожна подія оповідання притягає до себе, подібно магніту, безліч імен, доль і осіб, величезна кількість історичних персонажів, десятки героїв, створених творчес-який фантазією автора. Слідом за Толстим ми йдемо й спуска-їмся в складний побут людського існування й разом з ним розглядаємо живих істот, які в ньому діють. Це дуже складна, різноманітна, що йде в нескінченний мир ідей реальність Є особи дратівні, є герої, які викликають замилування або ненависть, любов, і серед них Микола Ріс-Тов - самий задушевний персонаж роману Який дивовижний дитячий мир у будинку Ростових: життя чистіше й "розмови веселіше». Два гарних парубки, один - офіцер, іншої - студент, Микола Ростов, " невисо-кий кучерявенький парубок» з відкритим вираженням особи Наступного разу ми зустрічаємо Ростова в гусарському Пав-Лодарском полку. "Ескадрон, у якому служив Микола Рос-Тов, розташований був у німецькому селі Зальценек», - з-общает Товстої. Складний мир військових взаємин Микола вишиковує за допомогою трьох головних для нього ос-нований: честь, достоїнство й вірність присязі. Він навіть по^-мислити не може збрехати.

Двозначне положення, у до-тором він виявляється завдяки вчинку Телятина, дивує навіть колишніх однополчан. Недарма сивоволосий штаб-рот-мистр перестерігає Ростова: "Запитаєте в Денисова, схоже це на що-небудь, щоб юнкер вимагав задоволення в пол-кового командира?» И з'ясовує молодий Ростов, що честь полку у внутрішній ієрархії цінностей вище й дорожче честі особистої. "Я винуватий, навкруги винуватий!» - викликує він, коли усвідомлює це. На наших очах відбувається мужание характеру. Рвучкий, чистий юнак перетворюється в захисника батьківщини, зв'язаний-ного з товаришами по зброї корпоративним поняттям ушановуйся Коли сюжетна логіка приводить Миколу на поле Шенграбенского бою, наступає "момент істини».

Ростова усвідомлює неможливість убивства й смерті. "Не може бути, щоб вони хотіли вбити мене», - думає він, тікаючи від фран-цузов. Він розгублений. Замість того щоб стріляти, він шпурляє в супротивника пістолетом.

Він тікає з почуттям "зайця, убе-гающего від собак». Його страх - це не страх перед ворогом. Їм володіє "почуття страху за своє щасливе молоде життя». Миколи Ростова не відрізняють ні глибина розуму, властива, наприклад, князеві Андрію, ні здатність глибоко мислити й переживати біль і сподівання людей, характерна для Пьера Безухова.

Болконский справедливо бачить у ньому недалекого гусар-ского офіцера, той тип людей, що він особливо не любив. Автор називає його "простодушним», і це саме те слово, яким можна виразити його внутрішню істоту. Проста душа. Чесна й чимала Полюбивши князівну Марью, він до кінця, до якоїсь межі розумності зберігає вірність Соні, який дали слово Женившись, він так само, як колись віддавався служінню батьківщині, віддався служінню своїй родині й господарству. " Нико-Гавкіт був хазяїн простій, - зауважує Толстой, - не любив нововведень... глузував з теоретичних творів про господарство. У нього перед очами був тільки один маєток, а не яка-небудь окрема частина його... І господарство Миколи приносило самі блискучі результати» (вища похвала гр. Толстого).

Автор неохоче прощається з Миколою Ростовим. Опреде-Ленні риси його характеру легко вгадуються в Костянтині Левине з "Ганни Карениной». Вони одержали остаточне оформлення в образі Дмитра Нехлюдова з "Воскресіння».