Любов і Росія в житті й творчості Марини Цветаевой

Розкиданим у пилу по магазинах (Де їх ніхто не брав і не берет!) Моїм віршам, як дорогоцінним винам, Настане своя черга. М. Цветаева ...Я звертаюся із требованьем віри И с проханням про любов... М. Цветаева Російська поезія - наше велике духовне надбання, наша національна гордість. Але багатьох поетів і письменників забули, їх не друкували, про їх не говорили У зв'язку з більшими змінами останнім часом у нашім суспільстві багато хто несправедливо забуті імена сталі до нас вертатися, їхні вірші й добутки стали друкувати. Це такі чудові російські поети як Ганна Ахматова, Микола Гумилев, Осип Мандельштам, Марина Цветаева. Щоб довідатися цих людей і зрозуміти те, чому їхні імена були на час забуті, треба разом з ними прожити життя, подивитися на неї їхніми очами, зрозуміти її їхнім серцем.

Із цієї чудової плеяди мені ближче й дорожче всіх М. И. Цветаева. Марина Іванівна Цветаева народилася в Москві 26 вересня 1892 року. Якщо вплив батька, Івана Володимировича, університетського професора й творця одного із кращих московських музеїв (нині Музей образотворЧи х мистецтв), до пори до часу залишалося схованим, прихованим, то мати, Марія Олександрівна, жагуче й бурхливо займалася вихованням дітей до самої своєї ранньої смерті. "Після такої матері мені залишилося тільки одне: стати поетом", - згадувала дочку. Характер у Марини Цветаевой був важкий, нерівний, нестійкий.

Ілля еренбург, що добре знав її в молодості, говорить: "Марина Цветаева сполучала в собі старомодну чемність і бунтарство, пієтет перед гармонією й любов до щиросердечної недорікуватості, граничну гордість і граничну простоту. Її життя було клубком прозрінь і помилок". Жила вона складно й важко, не знала й не шукала ні спокою, ні благоденства, завжди була в повній невпорядкованості, щиро затверджувала, що "почуття власності" у неї "обмежується дітьми й зошитами". Життям Марини Цветаевой з дитинства й до конЧи ни правило уява. Уява, взросшее на книгах. Красною кистю Горобина запалилася. Падали листи Я народилася.

Дитинство, юність і молодість Марини Іванівни пройшли в Москві й у тихої підмосковної Тарусе, почасти за кордоном. УЧи лася вона багато, але, з родинних обставин, досить безсистемно. Вірші Цветаева початку писати із шести років (не тільки по-російському, але й по-французькому, по-німецькому), друкуватися - сшестнадцати. З'явилися перші наївні вірші, а потім - щоденники й листи. В 1910 році вона випускає досить об'ємний збірник "Вечірній альбом". Його помітили й схвалили такі впливові й вимогливі критики, як В. Брюсов, Н. Гумилев, М. Волошин. Вірші юної Цветаевой були ще дуже незрілі, але підкуповували своєю талановитістю, відомою своєрідністю й безпосередністю.

На цьому зійшлися всі рецензенти. Строгий Брюсов особливо похвалив її за те, що вона безбоязно вводить у поезію "повсякденність", "безпосередні риси життя". У цьому альбомі Цветаева наділяє свої переживання в ліричні вірші про любов, що не відбулася, про безповоротність минулого й про вірність люблячої: Ти всі мені повідав - так рано! Я все розглянула - Так пізно! У серцях наших вічна рана, В очах мовчазне питання... Темніє... Захлопнули ставні, Над усім наближення ночі... Люблю тебе, примарно-давній, Тебе одного - И навік!

У її віршах з'являється лірична героїня - молода дівЧи на, що мріє олюбви. "Вечірній альбом" - це схована присвята. Перед кожним розділом - епіграф, а те й два: з Ростана й Біблії. Деякі вірші вже передвіщали майбутнього поета. У першу чергу - невтримна й жагуча "Молитва", написана поетесою в день семнадцатилетия, 26 вересня 1909 року: Христос і Бог! Я спрагу чуда Тепер, зараз, на початку дня! ПРО, дай мені вмерти, покуда Все життя як книга для мене. Ти мудрий, ти не скажеш строго: "Терпи, ще не кінчений строк". Ти сам мені подав - Занадто багато! Я спрагу відразу - Всіх доріг!

Люблю й хрест, і шовк, і каски, Моя душа митей слід... Ти дав мені дитинство - Краще казки И дай мені смерть - У сімнадцять років! Ні, вона зовсім не хотіла вмерти в той момент, коли писала ці рядки; вони - лише поетичний прийом. Марина Цветаева була дуже життєстійкою людиною ("Мене вистаЧи ть ще на 150 мільйонів життів! "). У вірші "Молитва" звуЧи ть сховану обіцянку жити й творити: "Я спрагу...

всіх доріг!" Вони з'являться в безлічі - різноманітні дороги цветаевского творчості У віршах "Вечірнього альбому" поруч зі спробами виразити дитячі враження й спогади сусідила недитяча сила, що пробивала собі шлях крізь оболонку щоденника московської гімназистки. У вірші "У Люксембурзькому саду", зі смутком спостерігаюЧи граюЧи х дітей і їхніх щасливих матерів, вона заздрить їм: "Увесь світ у тебе", а наприкінці заявляє: Я жінок люблю, що в бої не боялися, Що Вміли й шпагу тримати, і спис, - Але знаю, що тільки в полоні колиски Звичайне - Жіноче - Щастя моє! В "Вечірньому альбомі" Цветаева багато сказала про себе, про свої почуття до дорогих її серцю людям, у першу чергу, до мами й сестри. Завершується він віршем "Ще молитва", де цветаевская героїня молить творця послати їй просту земну любов. У кращих віршах першої книги вже вгадуються інтонації головного конфлікту її любовної поезії: конфлікту між "землею" і "небом", між пристрастю й ідеальною любов'ю, між сиюминутним і вічним, конфлікту побуту й буття.

Слідом за "Вечірнім альбомом" з'явилося ще два віршованих збірники Цветаевой: "Чарівний ліхтар" (1912 г. ) і "Із двох книг" (1913 р.) - обоє під маркою видавництва " Оле-Лукойе", домашнього підприємства Сергія ефрона, друга юності Цветаевой, за який в 1912 році вона вийде заміж. У цей час Цветаева - "чудов і переможна" - жила вже дуже напруженим щиросердечним життям На той час Цветаева вже добре знала собі ціну як поетові: "У своїх віршах я впевнена непоколебимо", - записала